• 30.05.2018
  • Sergey Nemchinskiy

ПРО СТРАТЕГІЮ ВІН-ВІН І ГРУПОВЕ НАВЧАННЯ

З самого початку побудови своєї навчальної компанії (та й в цілому, починаючи працювати над своїм бізнесом), я завжди виходив з стратегії вин-вин. В тому сенсі, що немає ніякого сенсу пропонувати клієнтам те, що їм НАСПРАВДІ не потрібно. Так, безумовно, можна продати клієнтові те, що він ДУМАЄ, що йому треба. Але рано чи пізно – або клієнт сам зрозуміє, що йому підсунули щось не те, або хтось розумний підкаже. Нов результаті – ви залишитеся на позиції “вони намагалися мене надерти, фу такими бути”.
Так от, перше правило наше фірми – відмовлятися від того, що ми не робимо найкращим чином. Саме тому під ніж пішли тренінги (ну да я про це вже писав).
Але не робити того, що робиш не кращим чином – це ж тільки половина завдання, яке ми перед собою поставили. Друга половина завдання – РОБИТИ те, що потрібно клієнтові, навіть якщо більше ніхто цього не робить. У сенсі – вирішувати всі його проблеми. Якщо вже ми говоримо, що наша мета, як навчального центру – працевлаштування нашого студента (так, я знаю, що все так кажуть. Але ми ДІЙСНО так вважаємо), так ось, якщо ми вважаємо, що головне працевлаштування студента, то недостатньо прибрати з навчальної програми всю воду типу бульбашкового сортування (кому вона взагалі потрібна) і додати ті топіки, які потрібно знати при влаштуванні на роботу.

Але і цього мало.

Всі ми знаємо, ЩО насправді лякає наших студентів найбільше: замкнуте коло – без досвіду годі й шукати роботу, а без роботи не отримати досвід. І саме тому ми зробили наступний етап нашого навчання – навчання на проекті. Нам треба було забезпечити будь-якого новачка, який задовольняє формальним критеріям, можливістю отримати досвід, без якого годі й шукати роботу.

У практиці вин-вин головне, пам’ятати про те, що він-вин – це не благодійність. Це угода вигідна обом сторонам. І тобі також. Так що варіант вчити студентів безкоштовно ми відкинули одразу, як не вигідну нам. Я нічого не маю проти благодійності та волонтерства. Але це зовсім інша історія, яка передбачає, що гроші беруться десь на іншій роботі. У нас же іншої роботи немає, так що гроші цей проект приносити повинен.

Ну і як ви розумієте, варіант знайти інвестора, на проект, який роблять взагалі студенти, причому в якості навчального … Ну, скажімо так, ми все-таки тут про вин-вин, а не про меценатство. Загалом, у проекті беремо участь ми, студенти та інвестор (якого немає, тому він грошей точно не дасть. Ми – теж не дамо, тільки що обговорювали.

Але хто реально зацікавлений в тому, щоб отримати досвід на проекті? Студенти. Тому іншого варіанту не знайшли – тільки фінансування від самих студентів. У сенсі – оплата нашої роботи самими студентами. Скажемо чесно, є проблеми. По-перше, сама така конструкція – студент платить за право написати нам проект спочатку викликає отторопь. Але якщо зрозуміти, що проект цей з ймовірністю близькою до одиниці, закінчений не буде ніколи, то стає зрозуміло, що розробкою цей проект назвати можна лише з великою натяжкою.

Ну і друге, навчання на проекті – важче для ментора, ніж ведення такої ж кількості студентів. Правда, це компенсується тим, що Ментор таке навчання так само цікавіше. Але інтерес – така штука …. Загалом. краще його підтримувати і матеріально. Проспойлерю – скоро ми будемо змушені підняти ціни. Так що – якщо все ніяк не зважитеся піти до нас вчитися, покваптеся?

#NemchinskiyOnBusiness

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *